Під такою назвою пройшла зустріч інспекторів патрульної поліції з представниками громади Сєвєродонецька у рамках проекту "Моя нова поліція: громадська підтримка реформи Національної поліції". Це спільний проект міжнародної організації IREX з Національною поліцією України, створений з метою підвищення обізнаності громадян і їх розуміння реформи. На зустріч були запрошені інспектори патрульної поліції міст Сєвєродонецька, Лисичанська і Рубіжного : Попова Ганна і Невечеря Валерія; від громади – усі бажаючі та учні випускних класів

СШ № 17.

Зустріч пройшла у форматі "живої бібліотеки". В основі "живої бібліотеки" лежить ідея дати можливість зустрітися тим людям, які в звичайному житті не мають можливості поговорити один з одним про особисте. Тут все як у бібліотеці, ось тільки " книжки" - це поліцейські. І читачі досліджують свою книгу, ставлячи питання.

Новий формат сподобався усім, було багато питань і побажань нових зустрічей.

Поле відчаю і надії

                                                                                      …Постріляні, порубані, але незборимі

                            Зосталися тут лежати сини України.

                                             Микола Бакай. Балада про Крути.

29 січня відбувся бій сотні Юнацької Школи ім. гетьмана Б. Хмельницького, сотні Студентського Куреня Стрільців та чоти Гайдамаків (разом 600 бійців) з 4000 більшовицьким загоном. В цьому бою загинуло половина бійців. Цей опір стримав здобуття Києва більшовиками. Бій під Крутами – символ жертовності, на якому виховувалися покоління студентської та пластової молоді.

Бій, який тривав 5 годин, відбувся на залізничній станції Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».

До нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі

Сотник Андрій Омельченко

Володимир Шульгин

Лука Дмитренко

Микола Лизогуб

Олександр Попович

Андріїв

Божко-Божинський

Ізидор Курик

Олександр Шерстюк

Головощук

Чижів

Кирик

Андрій Соколовський

Микола Корпан

М.Ганькевич

Євген Тарнавський

Гнаткевич

Пипський

В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це символ нескореного духу нашої нації. На державному рівні вшановувати пам'ять героїв Крут почали в Україні з 2004-го. У багатьох містах України почали встановлювати пам'ятні знаки, проводити вечори, книжкові виставки, присвячені цим подіям. Відзначення роковин бою під Крутами перетворилося на масштабну подію, в які й беруть участь посадові особи держави, політики, представники громадськості.

Зараз модно говорити, що Україна дуже молода держава. Варто відзначити, що насправді наша країна має давню історію, однак стала незалежною і суверенною, дійсно, не так давно.

Ми ще соромимося власних досягнень, але вже пишаємося, що про нас починають впізнавати в усьому світі, завдяки перемогам на спортивних та музичних змаганнях. Ціною власного життя ми навчилися відстоювати свою гідність і захищати свою землю, але так і не навчилися цінувати те, що вже маємо.

Ми - відносно молода держава, що має за плечима величезну культурну спадщину, і ми щедро ділимося своїм надбанням з усім світом. Ми можемо пишатися своїм народом, людьми, які працювали і працюють для її блага, внесок яких ні ми, ні історія не завжди помічаємо, але вони продовжують вносити свою лепту.

Ось про це сьогодні, на перших уроках, розповідали ми учням ЗОШ №17 та №14. Необхідно було згадати, звідки пішла Київська Русь, засновником якої був святий рівноапостольний князь Володимир Великий. У липні наша країна відзначила його 1000 -річчя. Саме, при Володимирі були закладені основи для формування української нації.

Ми також можемо пишатися національними традиціями. Скільки духовності і досконалості в українській вишивці. Ця майстерність передавалася з покоління в покоління в різних регіонах України. Вишивка з'явилася на одязі наших пращурів 2, 5 тис. років тому. У візерунках люди відображали навколишній світ. Вишиті речі ставали оберегом від злих сил. Кожен вишитий символ має своє значення: і дуб, і калина, і лілія. У кожному куточку нашої країни свої секрети вишивки, свої візерунки, орнаменти. Але всіх нас пов'язує вишиванка та рушник.

І на імпровізованій карті України хлопці з великим інтересом з'єднували пазли - вишиванки усіх областей, переконавшись, що ми - одна країна, одна нація.

Наприкінці уроку було проведено анкетування. Результати показали, що 72% дітей пишаються тим, що належать до української нації, 68% вважають себе носіями української культури. 80% дітей вважають українців єдиною нацією. Всі учні знають гімн України і 92% пишаються українською символікою. Росте гарна зміна підростаючого покоління, яка любить Україну і пишається її досягненнями.

Яновська З.І.

Міжнародний медіа-проект «Справа», який реалізує польська Фундація Нові Медіа, спрямований на поглиблення рівня знань про медіа та соціум серед учнів українських та білоруських шкіл, віком 15-17 років, а також задля поширення загальнолюдських цінностей, які пов'язані з переказом інформації в демократичному суспільстві.

В бібліотеці для юнацтва ім. Й.Б. Курлата організовані безкоштовні громадсько- медійні майстер-класи. Їхня мета полягає на медіаосвіті серед молоді - у представленні значення засобів масової інформації в житті, навчанні свідомого сприйняття, а також у заохоченні створення власних ЗМІ та дій на благо навколишнього молодіжного середовища Власне, тренінги відіграють у проекті ключову роль, молоді учасники отримають знання про те. як критично аналізувати новини та теми, які з'являються у медіа-просторі. Оскільки більшість новин зараз створюється лише для того, щоби заманити увагу споживача - ефективне фільтрування якості матеріалів стає чи не найважливішим навиком аудиторії ЗМІ. Не менш важливим є створення власного медіа-контенту та компетентність у сфері дослідження того, що має важливе значення з точки зору споживачів ЗМІ.

Ці заняття дають можливість передати молодим людям ідеї та принципи професійної та аполітичної журналістики, а також співпраці, роботи в команді. На тренінгах учні працюватимуть під наглядом професіонала, підготовленого для цього тренера – Марії Васильївні Буки.

Протягом занять створюватиметься інтернет-газета на сайті mammedia.com.ua , в якій візьмуться до уваги питання, які стосуються молоді та навколишнього середовища, в якому вона перебуває. Створювачі цього проекту прагнуть, щоби медіаосвіта мала привабливий вигляд, а молоді люди мали можливість спробувати свої сили у сфері ЗМІ. Молодь має відчути, що означає бути незалежним журналістом, який спрямовує свою роботу на аудиторію читачів та слухачів. Учасники мають задуматись та вирішити, що вони сприймають як «Справу» у своєму оточенні, у їх власному середовищі. Проект зосереджується на громадських справах та потребах, на спільному та універсальному добрі, на європейських цінностях. Для кожної з груп, що бере участь у проекті є заплановані 4 кількагодинні майстер-класи. В проекті прийняли участь студенти СХМТ та учні 8- А класу ССЩ № 17. Тренери навчать учнів, як створювати власні мультими, ознайомлять їх із основами журналістики, журналістської етики і почнуть пошук та дискусії про важливі «Справи» у соціальному середовищі учасників проекту. Результатом роботи буде створення мультим, які візьмуть участь у призовому конкурсі.

Перші тренінги позаду. Молодь в захваті: в незвичайній, дуже емоційній формі одержували знання про сучасну журналістику. Вони спробували взяти інтерв’ю у «очевидця» і написати свій перший репортаж .

У картині «Селянська родина» Т. Шевченко звернувся до теми, яку оспівував у поемах та віршах, — до теми святості, недоторканості материнства і батьківства. Коли дивишся на цю картину, пригадуються рядки його поезій про матір і дитя, які за силою вираженої в них думки є справді мудрими і філософськими.

І дав дожить

Господь їй радості на світі.

Узріть його, поціловать

Своє єдинеє дитя,

І перший крик його почути...

Ох, діти! Діти! Діти!

Велика божа благодать!...

Художник написав картину під час першої подорожі на Україну в 1843році.

Т. Шевченко стверджує, що родина має бути міцною і тривкою, а тому – повною. Образ жінки, пишної і вродливої, мов достигла калина, українки у червоних очіпку, плахті й чоботях. Жінка – берегиня домашнього вогнища, тепла, тобто родинного затишку – була для Т. Шевченка Берегинею всього українського народу.Її ритуальний жест – оберігання дитини – приносить у цей світ палку любов, вливається космічною енергією. В українських щедрівках завжди славилась «Красне сонце-господиня».На такому благодатному грунті в українського народу і розвинувся культ Богоматері; Богородицю Покрову обрали своєю заступницею козаки.

Дія на першому плані (малюк, що грається) складає оповідальний сюжет картини. У розмові батьків, жестах, виразі облич і позах окреслюються характери жінки й чоловіка, їхня зацікавленість поведінкою дитини. Але не тільки психологічними настроями персонажів передається суть їхніх відносин. Підтвердженням доброзичливості й чистоти сімейних стосунків є спокій погожого надвечір'я. Промені сонця фарбують у золотаві тони стіну хати, полотняні сорочки на молодому подружжі, пейзаж. Світло стає виразником миру і спокою в природі, як і в людських серцях.

 Своїми пошуками сонячного освітлення на відкритому повітрі Т. Шевченко на 30 років випередив відкриття французьких імпресіоністів.

 Та раптом нас вражає несподіваний жест батька – він дає зовсім маленькому синові люльку. Насправді цей жест має глибокийсмисл. У художній формі Т. Шевченко розповідає нам про прагнення батька передати синові ту іскру козацького вогню, яка розгориться у праведне полум’я. Люлька  – це виразний натяк на стан полум’яного духу людського, найбільш співзвучний патріотичним поривам.

У 1843 р. ще був живий 100-літній дід Т. Шевченка, Іван Андрійович Шевченко, свідок Коліївщини й учасник гайдамацького руху, який ще пам’ятав часи, коли Україною правив гетьман. І зовсім не випадково у «Селянській родині» під хатою сидить дідусь хлопчика, який пам’ятає Україну вільною, адже був гайдамакою, запорожцем, сам виборював цю святу волю.

 Від цієї картини віє спокоєм, немеркнучою тихою радістю і благодаттю. Сам 29-річний митець, повернувшись в Україну після тривалої розлуки з нею, мріяв про родинне щастя нехай у простенькій, проте своїй хатині. Однак ні сім’ї, ні діток, ні бодай маленької власної хатки йому не судилося мати…

Але так яскраво споконвічний ідеал українського народу – родину – вперше в українському живописі вдалося втілити саме Т. Шевченку.

Ірина Пшеничка