#Северодонецк #Типичный_Северодонецк #библиотека_для_юношества 

Тема першого уроку в новому навчальному році - «Будуємо справжню демократичну державу».

Якщо запитати людину, який устрій він вважає за краще - майже 100% скажуть, що демократичний, а не авторитарний. А чи всі розуміють, навіщо потрібна демократія і чому людство прагне до неї? І в чому вбачаєте свою участь в процесі створення справжньої демократичної країни? На ці питання відповідали учні 10 - Б класу ЗОШ № 14.

Для підлітків демократія – це  повага людської гідності, рівність, справедливість, людяність, толерантність, дотриманість прав людини,  мир і свобода.  Але все ж для деяких демократія пов'язана з багатством і матеріальними благами.

До проведення цього уроку підключився через Скайп викладач університету, наш земляк, який 15 років живе в стабільно демократичній  Німеччині. Його критичні зауваження були дуже точні, і без суперечок переконували учнів, які помилково сприймали поняття «демократія».

На  запитання «Чи відчуваєте себе громадянами демократичної держави?» ствердно відповіли 35%, «ні» - 30% і «важко відповісти» -30%. І не дивно, за оцінками Freedom House, (неурядова організація, яка займається дослідженнями політичних і громадянських свобод, а також підтримкою демократії і захисту демократії і прав людини в світі), Україну визнали «частково вільної» країною, з "гібридним режимом", де свобода і авторитаризм переплетені.

Майбутнє залежить від кожного з нас. І, можливо, коментарі викладача одного з найбільших в Німеччині Рурського університету, Олександра Забірко,  дозволять задуматися старшокласникам про свою участь в процесі створення справжньої демократичної держави Україна.

1-го вересня бібліотека прийняла участь у проведенні першого урока за темою «Україна в сім'ї європейських країн». Учні 7-а та 7-б класів ССОШ №17 та 9-б класа ССШ №14 активно обговорювали тему уроку та з задоволенням відповідали на запитання вікторини.

Зараз модно говорити, що Україна дуже молода держава. Варто відзначити, що насправді наша країна має давню історію, однак стала незалежною і суверенною, дійсно, не так давно.

Ми ще соромимося власних досягнень, але вже пишаємося, що про нас починають впізнавати в усьому світі, завдяки перемогам на спортивних та музичних змаганнях. Ціною власного життя ми навчилися відстоювати свою гідність і захищати свою землю, але так і не навчилися цінувати те, що вже маємо.

Ми - відносно молода держава, що має за плечима величезну культурну спадщину, і ми щедро ділимося своїм надбанням з усім світом. Ми можемо пишатися своїм народом, людьми, які працювали і працюють для її блага, внесок яких ні ми, ні історія не завжди помічаємо, але вони продовжують вносити свою лепту.

Ось про це сьогодні, на перших уроках, розповідали ми учням ЗОШ №17 та №14. Необхідно було згадати, звідки пішла Київська Русь, засновником якої був святий рівноапостольний князь Володимир Великий. У липні наша країна відзначила його 1000 -річчя. Саме, при Володимирі були закладені основи для формування української нації.

Ми також можемо пишатися національними традиціями. Скільки духовності і досконалості в українській вишивці. Ця майстерність передавалася з покоління в покоління в різних регіонах України. Вишивка з'явилася на одязі наших пращурів 2, 5 тис. років тому. У візерунках люди відображали навколишній світ. Вишиті речі ставали оберегом від злих сил. Кожен вишитий символ має своє значення: і дуб, і калина, і лілія. У кожному куточку нашої країни свої секрети вишивки, свої візерунки, орнаменти. Але всіх нас пов'язує вишиванка та рушник.

І на імпровізованій карті України хлопці з великим інтересом з'єднували пазли - вишиванки усіх областей, переконавшись, що ми - одна країна, одна нація.

Наприкінці уроку було проведено анкетування. Результати показали, що 72% дітей пишаються тим, що належать до української нації, 68% вважають себе носіями української культури. 80% дітей вважають українців єдиною нацією. Всі учні знають гімн України і 92% пишаються українською символікою. Росте гарна зміна підростаючого покоління, яка любить Україну і пишається її досягненнями.

Яновська З.І.