Поезія - це завжди неповторність

Весна, дівчисько в ластовинні,

ще не ціловане в уста,

світанки жовті, аж левині,

хорал, проспіваний з листа...

Ліна Костенко

Саме світлого березневого дня по всьому світові святкується День поезії, коли земля вже прокинулася від зимової скутості, весна набирає силу, а душа проситься в політ. 21 березня Всесвітній День поезії відзначається невипадково. Адже це ще і період рівнодення, символічного оновлення природи і творчого злету людського духу.

10 цікавих фактів, пов'язаних, з поезією:

1. Найдавніші вірші з'явилися у ХХІІІ ст до н. е. Їхній автор - аккадська принцеса і жриця Ен-Хеду-Ана. Вона писала про богів.

2. У Китаї поетів страчували за сумну поезію. Ідея такої цензури належала імператору Цяньлун. Він правив у XVIII ст. Сумними вважали вірші, у яких згадували минулі досягнення маньчжурської династії, до якої належав імператор.

3. Одну поезію можна було прочитати 2 848 способами. Поезію-паліндром, створила китайська поетеса Су Хуей у ІV ст. Поезія представляла квадрат з ієрогліфів розміром 29×29. Цю поему можна прочитати, переходячи квадратом вправо або вліво, по горизонталі, вертикалі і навіть діагоналі.

4. Найбільше цитують поета Вільяма Шекспіра. Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій. За цитуванням перевершує Шекспіра лише Біблія.

5. Кубинський поет Хуліан дель Касаль помер від сміху. Хоча свої вірші він писав у песимістичній манері. Поет вечеряв з друзями, один з них розповів анекдот. У Касаля почався напад неконтрольованого сміху. Це викликало розшарування аорти, кровотечу і раптову смерть.

Поезія - як живопис: один твір полонить тебе більше, якщо ти будеш розглядати його зблизька, а інший - якщо відійдеш подалі (Горацій)

6. Англійський поет Данте Россетті в труну дружини поклав неопубліковані поеми. Через кілька років йому запропонували видати книгу, але поет не зміг відновити вірші по пам'яті. Тоді тіло дружини ексгумували. Згодом поеми опублікували.

7. В Амстердамі поет читає вірші на церемонії похорону. Це стосується самотніх людей. Їх поховання організовує муніципалітет. Він наймає поета, який складає на честь померлого вірші.

8. Австрійського поета Райнера Марію Рільке до п'яти років одягали у дівочі сукні. Він народився у родині, де до цього у віці двох тижнів померла дочка. Тому два з шести його імен, Рене і Марія, були жіночими. Мати також одягала Рільке у дівочі сукні і грала з ним, як з дівчинкою.

9. Поет Генріх Шиллер черпав натхнення від запаху гнилих яблук. Тарілка з ними завжди стояла у його кабінеті, коли він працював.

10. Володимира Маяковського звинувачували у шахрайстві. Причиною стали його вірші у манері "драбинкою". Суму гонорару поетові визначали за кількістю рядків.

                                                        Людина нібито не літає...
                                                                  А крила має. А крила має!
19 березня 1930 року народилася Ліна Костенко – українська поетеса, яку знають і люблять мільони людей в Україні.
Читаючи її твори, неможливо приховати захоплення красою і вишуканістю поетичного слова. Слово… Слово рятувало Світ. У Великобританії вже більше 50 років у шпиталях лікують поезією. У стародавніх цивілізаціях поезія супроводжувала всі значимі для історії народу процеси: народження і смерть, війна і мир, ритуальні свята и наукові відкриття. Слово є складовою здоров’я людини, а відтак і здоров’я нації.
       Страшні слова, коли вони мовчать,
       коли вони зненацька причаїлись,
       коли не знаєш, з чого їх почать,
       бо всі слова були уже чиїмись.

       Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
       із них почав і ними ж і завершив.
       Людей мільярди і мільярди слів,
       а ти їх маєш вимовити вперше!

       Все повторялось: і краса, й потворність.
       Усе було: асфальти й спориші.
       Поезія - це завжди неповторність,
       якийсь безсмертний дотик до душі.
Поезія Костенко застерігає нас від втрати своєї історичної пам’яті , бо ми повинні знати свою історію, і лише тим будемо сильні і знані у світі.
Дуже цікава тема відпочинку душі серед гармонійної природи, частиною якої є й сама людина. Але людська нерозумність приводить до зникання життя.
       Шипшина важко віддає плоди.
       Вона людей хапає за рукава.
       Вона кричить: - Людино, підожди!
       О, підожди, людино, будь ласкава.
       Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
       Одна пташина так мене просила!
       Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
       І просто осінь щоб була красива.
Поезія – це музика слова. А музика в поезії Ліни Василівни – це душа. Душа людини, природи, країни. Там де є гармонія – там і є щастя.
Найцікавішою є інтимна лірика. В цієї поетеси почуття високі,шляхетні, які треба мати щастя пережити. Хто сказав, що нерозділене кохання – нещасливе. Ліна Костенко так не вважею, бо закохана людина переживає час свого цвітіння, незалежно від взаємності почуттів.Торкаючись наших душ, поезія пробуджує в них світлі й радісні почуття, робить їх благородні¬шими, чистішими.
Учні школи № 4 із задоволенням слухали інформацію про Ліну Костенко, її творчість.
Хочеться, щоб вони зрозуміли, що крилами, які їх тримають на землі, є чесність, щирість, вірність, працьовитість, щедрість. Життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве.
       А й правда, крилатим ґрунту не треба.
       Землі немає, то буде небо.
       Немає поля, то буде воля.
       Немає пари, то будуть хмари.
       В цьому, напевно, правда пташина...
       А як же людина? А що ж людина?
       Живе на землі. Сама не літає.
       А крила має. А крила має!
       Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
       А з правди, чесноти і довір’я.
       У кого - з вірності у коханні.
       У кого - з вічного поривання.
       У кого - з щирості до роботи.
       У кого - з щедрості на турботи.
       У кого - з пісні, або з надії,
       Або з поезії, або з мрії.
       Людина нібито не літає...
       А крила має. А крила має!
Читайте із задоволенням та йдіть до своєї мрії !