Перекласти сторінку

Статті

85 років Ліни Костенко

                                                        Людина нібито не літає...
                                                                  А крила має. А крила має!
19 березня 1930 року народилася Ліна Костенко – українська поетеса, яку знають і люблять мільони людей в Україні.
Читаючи її твори, неможливо приховати захоплення красою і вишуканістю поетичного слова. Слово… Слово рятувало Світ. У Великобританії вже більше 50 років у шпиталях лікують поезією. У стародавніх цивілізаціях поезія супроводжувала всі значимі для історії народу процеси: народження і смерть, війна і мир, ритуальні свята и наукові відкриття. Слово є складовою здоров’я людини, а відтак і здоров’я нації.
       Страшні слова, коли вони мовчать,
       коли вони зненацька причаїлись,
       коли не знаєш, з чого їх почать,
       бо всі слова були уже чиїмись.

       Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
       із них почав і ними ж і завершив.
       Людей мільярди і мільярди слів,
       а ти їх маєш вимовити вперше!

       Все повторялось: і краса, й потворність.
       Усе було: асфальти й спориші.
       Поезія - це завжди неповторність,
       якийсь безсмертний дотик до душі.
Поезія Костенко застерігає нас від втрати своєї історичної пам’яті , бо ми повинні знати свою історію, і лише тим будемо сильні і знані у світі.
Дуже цікава тема відпочинку душі серед гармонійної природи, частиною якої є й сама людина. Але людська нерозумність приводить до зникання життя.
       Шипшина важко віддає плоди.
       Вона людей хапає за рукава.
       Вона кричить: - Людино, підожди!
       О, підожди, людино, будь ласкава.
       Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
       Одна пташина так мене просила!
       Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
       І просто осінь щоб була красива.
Поезія – це музика слова. А музика в поезії Ліни Василівни – це душа. Душа людини, природи, країни. Там де є гармонія – там і є щастя.
Найцікавішою є інтимна лірика. В цієї поетеси почуття високі,шляхетні, які треба мати щастя пережити. Хто сказав, що нерозділене кохання – нещасливе. Ліна Костенко так не вважею, бо закохана людина переживає час свого цвітіння, незалежно від взаємності почуттів.Торкаючись наших душ, поезія пробуджує в них світлі й радісні почуття, робить їх благородні¬шими, чистішими.
Учні школи № 4 із задоволенням слухали інформацію про Ліну Костенко, її творчість.
Хочеться, щоб вони зрозуміли, що крилами, які їх тримають на землі, є чесність, щирість, вірність, працьовитість, щедрість. Життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве.
       А й правда, крилатим ґрунту не треба.
       Землі немає, то буде небо.
       Немає поля, то буде воля.
       Немає пари, то будуть хмари.
       В цьому, напевно, правда пташина...
       А як же людина? А що ж людина?
       Живе на землі. Сама не літає.
       А крила має. А крила має!
       Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
       А з правди, чесноти і довір’я.
       У кого - з вірності у коханні.
       У кого - з вічного поривання.
       У кого - з щирості до роботи.
       У кого - з щедрості на турботи.
       У кого - з пісні, або з надії,
       Або з поезії, або з мрії.
       Людина нібито не літає...
       А крила має. А крила має!
Читайте із задоволенням та йдіть до своєї мрії !

Создать сайт
бесплатно на Nethouse