До 200 річчя Т.Г. Шевченка міська бібліотека для юнацтва ім. Й.Б. Курлата продовжує цикл "Вернісаж однієї картини". До акварелі Шевченко звертався впродовж майже усього життя і залишив у цій техніці найбільшу частину своєї живописної спадщини.
Одного разу Карл Брюллов поцікавився у свого учня чому він весь час малює смерті? Адже Тарас намалював картини «Смерть Македонського», «Смерть Богдана Хмельницького»,«Смерть Сократа».
На що Тарас відповів:«Тільки у смерті видно чи була людина великою».
Найбільш досконалим серед композицій Шевченка років перебування в артілі В. Ширяева є малюнок «Смерть Сократа», створений 1837 р. Він відзначається впевненістю в малюнку, передачі освітлення, групуванні постатей. Ця робота є вершиною того, чого досяг митець у цей час у композиціях академічного характеру на традиційні історичні теми. Крім того,для цих малюнків Тарас Шевченко вибирав такі сюжети, в яких розкрилися високі моральні принципи людини, сильні, благородні порухи душі, захист скривджених і зневажених. В них Шевченко застосовує підкреслено графічний рисунок, ілюмінований аквареллю.
В центрі малюнка зображено засудженого на смерть Сократа у в'язниці, який, тримаючи в руці келих з отрутою, звертається з промовою до своїх учнів. Уряд Афін вже засудив до смертної кари або вічного вигнання філософа, якого звинуватили в зазіханнях на мораль і шкідливий вплив на молодь.Сократ вирішив, що краще випити отруту. «Моя мета в тому, щоб переконати молодих і старих займатися не своїми тілами або грошима, а душами, з тим, щоб усе було, як можна краще. Я кажу їм, що доброчесність не створюється грошима, проте гроші та інші матеріальні блага, як приватні, так і громадські, можуть бути створені доброчесністю. Якщо, говорячи це, я псую молодь, то це було б сумно. Звільнять мене чи ні, я все одно буду робити те ж саме, навіть якщо мені доведеться померти багато разів», — казав філософ.
Шевченко представляє нам людину надзвичайно впевнену в собі, з відкритим серцем, яка зневажає ідеали світського життя, успіху та вважає, що чітке мислення — основна передумова для правильного життя. І не випадково світло на картині падає з трьох боків, висвітлюючи фігуру філософа, наче підкреслюючи невинуватість героя, чистоту його думок і вчинків.
Художник контрастно протиставив сувору мужність старого філософа перед смертю — відчаю і метушні учнів навколо нього.«Настав час для того, щоб ми йшли далі: я — для того, щоб померти, а ви — щоб жити. Невідомо, хто обрав кращу альтернативу» - так казав Сократ перед смертю.
Ця картина зображає повільну смерть Сократа від отрути цикути. До останнього подиху Сократ продовжував спілкуватись зі своїми учнями, паралельно фіксуючи всі тілесні відчуття, що відбувалися з ним під дією отрути. Його останніми словами було прохання принести півня в жертву Асклєпію. Зазвичай таку жертву приносили богу медицини, ті, що одужали. Цим Сократ хотів підкреслити, що смерть тіла – це одужання душі.
Художник трактує смерть відомих персонажів античної і вітчизняної історії як наслідок підступу і тиранії влади.
Сократ прийняв смерть спокійно і свідомо, як і належить справжньому філософу, а його крилаті вислови будуть цитуватись ще не одне століття.
Заговори, щоб я тебе побачив.
Чим менше людині потрібно, тим ближче вона до Бога.
Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти.
Хто хоче - шукає можливості, хто не хоче - шукає причини.
Малюнок зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.
Пшеничка Ірина
