До мене сьогодні всміхнувся Шевченко .   

 Буду й я любити Вкраїну рідненьку,                
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.

                 Леся Храплива-Щур

     Коротке життя відвела доля Тарасу, але воно було настільки різнобарвне, що не кожному таке давалося від долі. За сорок сім років довелося пережити кріпацтво, сирітство, надію жити в Україні, пройти через москальську муштру до Академіка живопису.

     Отримання волі від кріпацтва - найбільша радість для молодого Тараса, який уже встиг відчути смак справжнього художника, спілкуючись з багатьма відомими художниками з якими знайомив земляк Іван Сошенко та інші художники. Здавалося, що слава його чекає і ніяк не дочекається.

     Але на життєвому шляху з’явилася вона - ПОЕЗІЯ. Чи думав Тарас, що стане вона йому вірною подругою, без якої  не міг прожити.

     Розуміючи брак освіти, а Тарас то дуже швидко зрозумів і всі сили направив на подолання своїх відставань. За кілька років Тарас зміг піднятися до рівня навколишнього оточення. Особливу увагу Тарас приділяв «руському язику», як державній мові і мові спілкування, хоч у дворянському середовищі збереглася французька. А якою ж мовою думав Тарас? Мабуть, все-таки, українською, рідною, мовою своїх предків. Про це і свідчать його поезії, його «Кобзарь».

      Не збудував Тарас своєї хати, не виростив сина, от лише верба виросла…

Дітьми Тараса є його твори. Як часто ми звертаємося до тих дітей? Якщо відверто: рідко, але звертаємося.

       ПЕРШЕ, що зробив Тарас Шевченко для України — різко виступив за відміну кріпацтва

Після ДОЛІ в поезії Шевченка стояло - ВОЛЯ.

     Воля, як і доля звучать дуже часто в поезії Тараса Шевченка. До останніх днів Тарас переживав за долю свого кріпацького народу, за ганебне кріпацтво.

      ДРУГЕ, що зробив Шевченко для України — поклав на папір думи українського народу його мовою.

       ТРЕТЄ, що зробив Тарас для України — підніс велич своєї землі — України  до Світового значення.

       Подумайте самі, чи багато знали про Україну в Світі, доки Тарас Шевченко не написав, а точніше, не опублікували його твори за кордоном в перекладі на різні мови. Ось саме тоді світове товариство зрозуміло, що «малоросія» і Україна не одне й теж.

 

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

 

В нашій бібліотеці  проходить виставка, присвячена видатному ПОЕТУ, зацікавила читачів різного віку.