День пам'яті жертв голодоморів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.
У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю українського народу, котрий населяв одну з найродючіших земель. У давнину голод застосовували на війні, при облозі ворожих міст. Але щоб голодом винищувати своє населення – такого не бувало.
Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча би жменьку зерна, це було велике щастя. Найстрашніше почалося весною 1933 року, Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду.
Люди їли все, що можливо було жувати. Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра.
Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, бо вони божеволіли і дичавіли від голоду. Батьки несли на цвинтар мертвих дітей у мішках, везли на візках у кого була ще хоч якась сила,
Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей. Люди божеволіли з голоду. Почалося людоїдство...
Про причини і наслідки цих страшних подій, про документи, які свідчать про злочинні дії радянської влади, розповідали курсанти і студенти Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. Завдяки гармонійній співпраці бібліотеки з ЛДУВС, захід пройшов успішно і сподобався нашим гостям – учням 10 класу ліцея.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей.
Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І якщо люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу.